Сценарій випускного вечора 2014 року

І вед. Доброго вечора, всім, хто зібрався в цій залі!

ІІ вед. Доброго і незабутнього вечора ми бажаємо всім, хто сьогодні станете свідком найзнаменнішої шкільної події – вручення атестатів про повну загальну середню освіту.

І вед. Вітаємо вас на чудовому святі, якого з нетерпінням чекають щороку випускники усіх шкіл !

І вед.  Сьогодні справді незвичайний день. Сьогодні – останнє шкільне свято для наших випускників, день їхнього прощання зі школою.

ІІ вед. Шановні гості! Бурхливими оплесками  вітайте випускників 2014 року Олександрівського навчально-виховного комплексу №3!

Влад                                                                      Наташа

Сидоренко Віту                                           Жукова Максима

Каражбей Анастасію                                   Кравченка Вячеслава

Кравченко Анну                                           Кліщевського Владислава

Рябошапку Карину                                       Стадніка Ярослава

Плетньову Анну                                            Мельника Сергія

Білоус Валерію                                               Лавріненка Володимира

Петренко Ольгу                                             Антонюка Ігоря

Колесник Вікторію                                        Поцілуйка Валерія

Шпирку Ладу                                                  Фуркала Сергія

                                                                             Воройову Марію

 І вед. А найперші слова хочеться присвяти тим, хто прагнув дати вам, любі випускники, міцні знання, виховати порядними та чесними людьми, хто любив вас і поважав, підтримував та оберігав. Вітаємо директора Людмилу Іванівну Литвин (Відкриває свято: звучить гімн України, гімн школи, вітає, вручає атестати, запрошує Брайко Л.Д.)

(Вручення грамот, відзнак дітям та батькам за виховну роботу та активну роботу в житті класу)

І вед.До слова запрошується директор районного будинку дитячої та юнацької творчості Скрипник Жанна Володимирівна (вручення свідоцтв)

ІІ вед. Запрошуємо до слова методиста Олександрівської районної дитячо-юнацької спортивної школи Вихриста Володимира Анатолійовича (вручення грамот)

 Ось і настав цей незабутній день, якого ми так чекали! Скільки разів ми його собі уявляли, мріяли про нього, планували цей вечір по хвилинках! Минуло дитинство... Відлетіли у вічність шкільні роки. І сьогодні якось так щемно і хвилююче спливає у пам’яті день за днем наше шкільне життя.

Згадується найперший день у школі. Всі до нього так старанно готувались: у всіх новий святковий одяг, нові портфелики, зошити, ручки і олівці, у дівчат – білі банти більші за них самих. Приходимо до школи, такі урочисті, схвильовані, а тут…дощ! Густий, проливний – і всі наші репетиції на шкільному подвір’ї пішли нанівець!

Нас завели на другий поверх – а там стільки люду - всі такі дорослі, високі, нас малих і не видно. Ох і страшно стало!

Зате наш страх зник, коли до нас підійшла наша перша вчителька – Вихрист Наталія Василівна. Вона була така молода і тендітна, проте голос - впевнений і лагідний поволі допоміг всім нашим острахам відступити подалі.       

І захопило нас шкільне життя! Палички, кружечки, перші літери і цифри! Скрип крейди на дощці, срібноголоса мелодія дзвінка на перерву і такий довгий шкільний коридор, по якому можна розігнатись і на величезній швидкості, поки ніхто не бачить, пробігти з кінця в кінець!

А як ми раділи, коли отримали, нарешті, замість «квіточки» і «сонечка» перші оцінки! З яким нетерпінням хотіли похвалитись мамі і татові своїми успіхами!

                                          Каражбей Настя

А як старанно готувались до зустрічі першого Нового року в школі! Вчили віршики, пісеньки, і, звичайно, готували незабутній танець – «біленьких сніжинок»!

А пригадуєте, з якою відповідальністю ми готували свято Букваря! У кожного на голові – корона з літерою і віршик про неї! Стільки гордості відчували! То був наш перший звіт, перший екзамен у навчанні, який ми складали перед батьками і вчителями!

Запам’ятали назавжди ми перший клас,
Перед очима – далеч неозора…
Вже стільки років злинуло,  а вас
Вітаємо, учителько, як вчора.

Шановна Наталіє Василівно! Ви були для нас другою мамою – уважною, доброю, привітною, турботливою. Тож дякуємо Вам за те, що Ви ввели нас у дивовижну Країну знань, вчили бути дружними, товариськими, виховували з нас маленьких громадян і патріотів!

А як не згадати ще одних вчителів початкової ланки – Ткаленко Раїсу Федорівну та Чернишенко Любов Олексіївну! Привітні, турботливі, добрі - вчили нас не тільки основ науки, а й бути людяними, поважати старших, розвивали наші таланти!

Як вам подякувать тепер за все,
За двійку, навіть – усього бувало!
Любов до вас  у серці пронесем
Та вдячність у словах, хоч слів нам мало.

 Букети ці, як в той далекий ранок
Ми хочемо піднести Вам
І стати мовчки на привітний ганок,
Бо серцю вірять більше , ніж словам.
- Ми щиро дякуємо  нашим першим учителям. Нехай наші квіти, наші оплески і щирі слова стануть подякою Вам за Вашу працю, за Вашу доброту і увагу до нас.

Спускаються в зал, вручають квіти Вихрист Н.В., Ткаленко Р.Ф.,Чернишенко Л.О.

А чи пам’ятаєте ви, як страшно було переходити в таку невідому середню школу, знайомитися з новими вчителями, опановувати нові навчальні предмети, з острахом дивитися на височезних старшокласників, які вчилися поруч? Давайте пригадаємо  ці, напевне, найважчі, але  найцікавіші роки.

А мені й не страшно було! У п’ятому класі нашим класним керівником стала Оксана Володимирівна Токаренко, вчитель фізкультури. То хто ж це б насмілився ображати підопічних самого фізрука? Вона хоч на зріст і маленька, та старшокласники її ой, як боялись! А якщо серйозно, то стільки пам’ятних і цікавих моментів постає перед очима. Пригадуєте, як ми варили нашу першу кашу на День школи? А як готувались до родинних свят?

Да-а, цього точно не забути! Особливо те, скільки танців нам з Оксаною Володимирівною довелось вивчити! Я про них не тільки своїм дітям, а й онукам переповідати буду!

Танцюрист ти наш! Краще згадай, як Оксана Володимирівна примушувала нас постійно заповнювати всі сторінки в щоденнику чи готувати повідомлення на прес-інформацію! А як лаяла нас за те, що ми постійно на уроки запізнювались чи розмовляли на останній парті!

Звичайно, ми приносили вам інколи й гіркі хвилини, і засмучували Вас своєю неслухняністю, невивченими уроками. Вибачте, нас і згадайте лише хороше. Адже світлих хвилин у нашому спільному житті було, врешті – решт, набагато більше.

 Дорога наша Оксано Володимирівно! Сьогодні ми хочемо висловити слова найщирішої вдячності за Вашу турботу про нас: таких не завжди слухняних і дисциплінованих. Ви постійно дбали про нас: організовували до навчання, проведення цікавих справ у школі, залучали до гурткової роботи і зуміли відкрити в нас таланти.

Ви відкрили нам очі на загальнолюдські цінності, такі, як дружба, взаємоповага, справедливість, чесність, порядність, любов до ближнього .

Ми завжди пам’ятатимемо ваші уроки. Тож ці запашні квіти і наша глибока вдячність – для Вас, Оксано Володимирівно!

(вручення квітів класному керівникові)

Перегортаючи сторінки шкільного життя, як не згадати нам вивчення правил граматики і настановчі поради на уроки рідної мови в Наталії Олексіївни, а скільки нового ми дізнавались на уроках історії від Лариси Анатоліївни!

А як нас вчила математики Людмила Вікторівна! Ті задачі й формули сняться вже щоночі! А от уроки біології в Наталії Петрівни я любив!

Світлана Петрівна, хотіла, щоб ми всі полюбили хімію, так як вона, і тому, користуючись тим, що вона завуч, ловила момент і ставила нам у 8-му класі по 3 або 4 уроки хімії! Бувало, що хімічні рівняння ми «лузали», як насіння, а бувало……

Зате всіх нас вона навчила вишивати і розмальовувати писанки! А от завдяки Валентині Іванівні ми сміливо можемо подорожувати Європою чи Америкою 

 - Скажіть, будь ласка, а як пройти до Ейфелевої Вежі?

 - О-О-о! Я й не думала, що Статуя Свободи така висока! Дякую, мені було приємно вас вислухати!

А скільки часу ми провели в музичному кабінеті ! Скільки пісень переспівали за 11 років! Наталія Василівна навчила нас не просто співати, а вміти сприймати пісню душею, любити мистецтво!

І невід’ємною частиною нашого шкільного життя була студія мод! Із чого тільки ми з Інною Вікторівною не конструювали собі одяг! А стільки різноманітних виробів, створених нашими руками, прикрашає дизайнерський кабінет «Зорецвіт» та шкільні коридори!

А як не згадати тих однокласників, які з нами вчились до 10 класу!

Правда! Як гортати сторінки шкільного життя і не згадати нашого «живчика» і організатора й учасника усіх шкільних і позашкільних заходів Лєру Криву, старанних і талановитих Віту Атамась, Марину Гладку. Без цих дівчат не обходився жоден наш захід, жоден шкільний концерт! Наш палкий привіт вам, дівчата!

Стільки можна було б всього згадати! Та для цього невистачить і цілого дня! Лиш одне ми усвідомлюємо: це не повториться вже ніколи!

 Ми справді будемо сумувати за цими неповторними роками. І щоб описати їх не вистачає ні серйозних, ні жартівливих слів.

11 клас... Цей рік  для нас, випускників, був особливим, відповідальним. І завжди поруч з нами були вчителі. Шановні педагоги! Спасибі  вам за знання та розуміння. У нашій пам’яті ви залишитеся назавжди  розумними, добрими, щирими – найкращими!

Ось і настала хвилююча мить прощання зі шкільною родиною. І сьогодні можливо, як ніколи, ми відчули, що школа - це наш другий дім, дім дитинства і юності. Як не хочеться залишати ці рідні стіни, але незвідана даль кличе нас, і ми вдячні всім, хто прийшов провести нас у далеку дорогу, яка називається дорослим життям. Ми з сумом озираємося на прожиті шкільні роки, бо вони ніколи не повторяться.

1 вед.Шановні випускники, ви полишаєте сьогодні нашу школу, проте в декого із вас залишаються маленькі братики і сестрички, попереду в яких шкільні роки. Сьогодні вони хочуть привітати вас!

У  сім’ях в нас  хвилюючий дебют,
Бо діти вже в життя доросле йдуть.
Отож прийшли сьогодні проводжати
Їх всі: бабусі, мами й тата.

Нелегким для нас був рік, є про що згадати,
Як учила вся сім’я тести разом з братом.
Добре, що вже все позаду – час відпочивати,
Та у мами новий клопіт – треба поступати!

 Я теж похвалюся: моя сестричка Оля
Не тільки красуня, а й розумниця велика!
Ось подивіться – це вам не жарти,
Такою сестрою пишатися варто!

Й моя сестричка нині школу закінчила
І всі фінанси в свої руки захопила.
Ой, плакали всі грошики, які ми назбирали,
Мені з них на морозиво лиш тільки перепало!

Чорна Альона Сьогодні в цей святковий день

Ми хочем привітати
Своїх сестричок і братів
І щиро побажати:
Щоб все, що задумали,
Вам у житті збулося.
Й сім’ю свою прославити
Іще не раз вдалося!

Аня Лавріненко А я із своїм братом стільки чудових миттєвостей провела на цій сцені! І танцювали вдвох, і співали разом! Вова! Мені не вистачатиме тебе на цій сцені!

Не журись! Все у нас буде добре! Давай наостанок мого шкільного виступу подаруєм усім батькам, вчителям і гостям чудову українську пісню

І вед.. Дорогі випускники, у цьому залі сидять люди, які з глибоким душевним трепетом сприймають все те, що відбувається на сцені. Це їм, найріднішим, ви завдячуєте своїм життям, своїм сьогоденням. А батьки переживають у кілька разів більше, ніж ви самі, хоча й не показують цього.

2 Вед. Одинадцять років тому вас, несміливих і тендітних, привели до школи найрідніші люди – тато і мама. Всі ці роки вони були з вами пліч-о-пліч: вчили разом уроки, готували свята, вболівали за ваші успіхи й невдачі. І сьогодні вони звертаються до вас з напутніми словами.

1 вед. Нема нічого святішого за батьків, нема нічого важливішого за батьківське благословення. Від імені батьків звертається Лавріненко Андрій Володимирович та Мельник Наталія …………..

Провчилися з нами і мами, і тата,
Разом переходячи з класу у клас.
Їм правила всі довелося згадати
І навіть уроки робити за нас.
На батьківські збори ходили матусі,
Хоч, правда, і тато був раз, а може, і два.
А що було після – сказать не беруся,
Не можу дібрати культурні слова.
Були в нас «проколи». Ну що ж тут робити?
Щоденнику, друже, ми винні – прости!
Не раз довелося тебе нам губити –
Ми вас шкодували, шановні батьки!