Навигатор сайта (путь к странице)

Головна

Меню

Как правильно класть плитку. Как класть плитку на стену быстро. Класть плитку своими руками. Как выбрать ламинат для квартиры. Какой лучше выбрать ламинат сегодня. Какого цвета выбрать ламинат. Как правильно клеить обои. Как клеить обои на потолок вертикально. Как правильно клеить углы обоями. Интересные самоделки своими руками. Качественные самоделки своими руками фото. Самоделки для дома своими руками. Как сделать потолок в доме. Чем лучше утеплить потолок дома на сегодняшний день. Утепление потолка дома своими руками. Бизнес идеи с минимальными вложениями. Успешные идеи малого бизнеса с нуля. Прибыльные бизнес идеи. Как сделать мебель своими руками. Сделать деревянная мебель своими руками. Сделать мебель своими руками видео. Опалубка для фундамента. Как сделать опалубку для фундамента быстро. Опалубка для фундамента купить.

Корисні посилання

Погода

Кнопка сайта

Олександрівська філія КЗ Олександрівське НВО №1

Статистика


Сценарій Літературного уроку пам’яті С.Г.Барабаш в Олександрівській ЗШ І-ІІІ ст. №3 PDF Друк e-mail
Середа, 01 квітня 2015, 08:56
Авторський колектив:
Брайко Лариса Дмитрівна

заступник директора з виховної роботи

Вихрист Наталія Олексіївна
вчитель української мови та літератури;
Журило Наталія Василівна
вчитель музики
Литвин Людмила Іванівна
директор Олександрівської ЗШ І-ІІІ ст. №3
Сценарій

літературного уроку пам’яті С.Г.Барабаш в Олександрівській ЗШ І-ІІІ ст. №3

Проведений в рамках засідання обласної школи педагогічної майстерності керівників музею при навчальних закладах Кіровоградської області.

Проблема: «Сучасні освітні технології в музейній педагогіці».

Мета:

· вшанування пам’яті колишньої учениці школи, доктора філологічних наук, професора С.Г.Барбаш;

· виховання любові та патріотизму до рідного краю;

· виховання учнів на кращих педагогічних традиціях Кіровоградщини;

· виховання засобами літературного твору поетеси Світлани Барабаш.

 

Дата проведення: 11 лютого 2008 року.

Місце проведення: шкільна бібліотека

Хід проведення заходу:

Директор: Шановні гості готуючись до увіковічення пам»яті Світалани Григорівни, члени ради музею вчителя зібрали унікальну колекцію вишиванок народної майстрині, мами Світлани Григорівни – Надії Григорівни

( звучить українська мелодія, під музику заходять гості)

І блок – Вступне слово
Ведуча Лариса Дмитрівна Брайко:

Сьогодні ми зібрались в цій затишній залі для того, щоб увіковічити пам’ять дивовижної Людини. Людини високої, хоча й непростої долі – палкого патріота, педагога, науковця, громадського діяча - Світлани Григорівни Барабаш.

Ведуча :

Всім, кому випала щаслива нагода увійти або бути причетним до надзвичайно потужного інтелектуального і водночас тонкого і ніжного її внутрішнього світу Світлани Барабаш, будь – яка згадка про цю непересічну особистість є близькою до серця. Відразу ж в очах постає жінка надзвичайної енергії, безмежно талановита, закохана в історію й літературу свого народу, душевна й лірична натура. А подарувала світу цю багатогранну особистість щедра на добрих, талановитих і світлих людей Олександрівська земля.

ІІ блок – „Я з доброго роду, козацького роду” – розповідь про життєвий і творчий шлях С.Г. Барабаш біля тематичних стендів

Зеленько Наталія - член шкільного гуртка „Юні музеєзнавці”:

Народилася Світлана Григорівна Барабаш 30 червня 1941 року в селищі Олександрівка.Я з доброго роду, козацького роду– писала пізніше вона сама. Від бабусі успадкувала любов до народної пісні, звичаїв і традицій народу, від дідуся – прагнення до знань, до осягнення нового і незвіданого, від тата – шляхетність, розум і врівноваженість, від мами – добро, любов до людей і тепло душі, яке так щедро дарувала людям.

В усьому вона прагнула досконалості: школу закінчила з медаллю, згодом філологічний факультет Львівського університету ім. І.Франка. То була пора становлення на крило й усвідомлення своєї причетності до народу, до нації.

Донбас після Галичини, куди отримала призначення на роботу молодий філолог (школа робітничої молоді, Донецький університет), зміцнив її прагнення служити Україні, бо побачила й виразно саме тут відчула, яка вона занедбана й хвора, рідна сторона. Її пам’ятають на обох полюсах української землі. Але найбільше щастя випало жити, трудитись і творити в краю найріднішому, найдорожчому – так було накреслено вищими силами.

Кіровоградщина... Тут Світлана Григорівна працює в Кіровоградському державному педагогічному інституті, завідує кафедрою українознавства Кіровоградського державного національного технічного університету. Саме в рідній стороні вона стала автором понад 200 наукових праць з історії української літератури, фольклору, питань сучасного літературного процесу та культури. Окремими виданнями вийшло ряд її праць, зразки яких розміщено ось на цьому стенді.

Саме в рідній стороні вона стала лауреатом премії ім. В.Винниченка Кіровоградської обласної газети „Народне слово”, була удостоєна звання заслуженого працівника освіти, член-кореспондента Міжнародної кадрової академії, доктора філологічних наук, професора, літературознавця, критика. Поетеса, член Національної спілки письменників України, автор і ведуча публіцистичної програми на Кіровоградському обласному телебаченні „Вітальня Світлани Барабаш”. Такою життєлюбною й творчою вона лишиться в людській пам’яті назавжди ...

ІІІ блок –„ У читальні Світлани Барабаш”

(Виступ шкільного бібліотекаря Шишак Т.М. про книги, які є в шкільній бібліотеці):

Ще з дитячих років, відтоді як почала сама читати, пірне у глибочінь книги, маленька Світлана Гавриленко, і на все життя її заполонить чарівне слово поезії і прози Великих майстрів. Западе глибоко в її серце, щоб потім прорости паростком любові до рідного краю і народу. Тому і знаходила Світлана себе в тиші читального залу шкільної бібліотеки, потім, як стала старшою - районної, а вже в студентстві полонив її світ наукових бібліотек України.

У Світлани Григорівни були надійні духовні друзі - Петро Петрович Кононенко , Леонід Васильович Куценко, Володимир Євгенович Панченко, Борис Миколайович Кузик, які допомагали, підтримували, щоб якнайшвидше проростали і міцніли стебла натхненності і зріли плоди літературної творчості. Слово, пісня, казка, розповідь... Ми беремо до серця саму красу... А це вже велика сила, великий внутрішній ресурс. Тому знаменно, що саме бібліотеці ми присвоюємо ім’я Світлани Барабаш, бібліотеці, яка в усі часи була джерелом духовності і пізнання.

У нашій бібліотеці, зокрема, в читальному залі, всі присутні можуть ознайомитись із матеріалами книжкових виставок, учителі – працювати із фаховою літературою та періодичною пресою, яку щороку передплачує нам Б.М.Кузик. Наявний значний доробок місцевих краєзнавців, поетів та письменників. Книжкові фонди мають різноманітні енциклопедії, наукову та художню літературу. А книги Світлани Барабаш, колишньої учениці школи, поведуть у неповторний світ літератури і духовності.

ІV блок –„Феномен Світлани Барабаш”

Ведуча:

Світлана Григорівна мала досить широке поле діяльності, де не покладала рук: літературознавство, педагогічна діяльність, громадсько-політичний вир життя – і всюди сила авторитету Світлани Барабаш.

Сьогодні тут присутні її колеги, однодумці, друзі, з якими вона разом працювала, діяла, з якими разом творила думаюче і небайдуже студентство: клала цеглинку за цеглинкою у величну будову України.

Зерна доброти, мудрості, шляхетності Світлана Григорівна щедро сіяла у душах своїх вихованців, які за покликом серця пішли по її слідах. І хоча вона й пішла у вічність, там з висоти небес, вона слідкує за ними, надихає на творчість, додає снаги. Давайте згадаємо Світлану Григорівну теплим словом:

 

- Завідуюча кабінетом українознавства та краєзнавства КОІППО Гайда Лариса Анатоліївна;

- поетеса Наталія Купчинська

 
V блок „Моя душа із зірки Сіріус”
(Світлана Григорівна - поетеса)

Ведуча: Ще одна грань талантуСвітлани Григорівни – поезія. Чиста, мов джерельна вода, лірична, мов стародавня пісня, тонка і душевна, вона на сьогоднішній день ще не досить вивчена. Та пройде час і забринить її лірика, зазвучить пісня-сповідь, пісня-пізнання Світлани Барабаш про неповторність українського світу. Світу прадавнього і молодого, у якому споконвіків живе його Зелена душа, в якому ходить Осінь і не перецвітає Весна. Світу, в Якому Дух животворить.

Учні-читці читають її твори:
 

Головко Валентина – член гуртка „Юні музеєзнавці” „Татарським зіллям задихнулось літо”

Татарським зіллям задихнулось літо.
Хмеліє червнем золота ріка.
Гаряче сонце світить на півсвіту.
Я там стою – закохана й струнка.
 
Зелене свято вбралось у клечання.
Любистком освятився дух оселі.
З дитячих снів вдивляюся востаннє
В поганський світ, барвистий і веселий.
 
Душа до щастя прихилилась тихо,
Стоїть навшпиньки – Долю вигляда.
А пам”ять роду відвертає лихо –
І омина ту дівчинку біда.
 
Там світла Подолянка в споришах.
Там досі ще живе моя душа.
 

Халаїм Володимир учень 10-А класу „ І ніч. І степ. І кінь. І вершник.”

І ніч. І степ. І кінь. І вершник.
Вогні далекого села...
Чи ж цю картину час довершить,
Яка у гени проросла?
 
А крізь століття хтось гукає,
Печаллю душу дістає:
- Нащадки наші,

наша пам”ять,

Ви там ще є?

Ви ще там є?

 

Головко Валентина член гуртка „Юні музеєзнавці”

„Побілено у хаті. Гарно й чисто”
Побілено у хаті. Гарно й чисто.
І рушники всміхаються на стінах.
До свята все готово. Урочисто.
На покуті у нас – кутя і сіно.
Це мама.
 
Сміється весняна погожа днина.
Усе співає святу і теплу,
Як я колись , моя мала дитина
Радіє Великодньому столу.

То мама.

 
Обійдено й доглянуто все чисто.
У всьому спокій, і краса, і лад.
Це мама порядкує. І сріблисто,
Перлово сяє росяний наш сад.

Для мами.

Моя красива! Сонячна моя!
Що я без тебе в буднів круговерті?
...Нема для мам ні старості, ні смерті.
Нехай їм Доля лагідно сія!
Ой, мамо...
 

Халаїм Володимир 10-А клас„ Своя у кожного стежина”

Своя у кожного стежина,
І віра в кожного своя.
Та в нас єдина Україна –
Твоя й моя. Твоя й моя.
 
Єдина, як сльозинка в оці,
Що душу сповнює ущерть.
Безсмертна, як душа в пророцтві,
Всесильна, як життя і смерть.
 
Вона – прадавній голос крові,
Вона – прозріння світла мить.
Як життєдайний нерв любові,
Як каяття, вона болить.
 
Своя у кожного стежина,
І віра кожного своя.
Та в нас єдина Україна –
Твоя й моя. Твоя й моя.
 

Пісня С.Г. Барабаш – „ Відцвіла матіола в саду” – виконує шкільний дует

V блок – „Моя зоря – у позамежжі”

Ведуча: Сьогодні у цій затишній залі, яку ми назвали „Читальнею Світлани Барабаш” незримо присутній її дух. Здається, ось ніби зараз так поважно і гречно підніметься вона сама, набере повні груди повітря, схилить голову, вимовить приглушено-тихо: „Любі мої” і погляне пильно в очі. Той погляд, той голос, міміка і жест глибоко западе в душу. Ніхто так, як Світлана Григорівна не міг чарувати словом. Те слово надихало і навіювало, глибоко ранило і пекло, спопеляло і очищало душу. Її слово житиме вічно...

Відеозапис виступу С.Г. Барабаш

Виступ вокального ансамблю „Розмай” пісня „Покличу маму”

Кравченко Аня:

У храмі прощальну свічу засвічу –

У храмі Прощання.

Помовчу. Помовчу. І ще помовчу.

Солоне мовчання.
 

Прощаюсь. Прощаю. Прощення прошу

У цілого світу.

Спливає бурштин воскового плачу

В сльозу заповіту.
 

Небесного простору прагне душа –

Стомилась в земному.

Прапам”ять в забутому знов воскреша

Дорогу знайому.
(діти виходять)

Ведуча: Шановне товариство! Ми щиро вдячні всім вам, що ви завітали до нашого навчального закладу на відкриття „Читальні Світлани Барабаш”, що теплим словом згадали цю щедру на душевне тепло особистість, яка і за життя, і після смерті слугувала і слугує мірилом патріотизму, людяності, душевності.

 

Директор школи: Шановні гості! Нехай її душа бачить і знає, що її справа продовжується, вона не забута, а Слово Світлани Барабаш житиме вічно...

(запрошені переходять до кабінету української мови)

 
 
 
 
 
 
 



Створено за підтримки Щура В.О.
© 2017 - 2019