ШМО опис досвіду

Понеділок, 16 березня 2015, 21:34

Якщо людина не знає, до якої

мети вона рухається, для неї

жоден вітер не буде попутним.

Сенека

Свого часу К.Ушинський писав: "... у вихованні все повинно ґрунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро він не був придуманий, не може замінити особистості в справі виховання". Ці слова залишаються актуальними й нині, в умовах сьогодення.

Які нові якості повинен мати педагог XXI століття?

По-перше, він повинен бути підготовлений до нової професійної ролі. Мова про те, що він не може вже бути абсолютним носієм знань. Він не може бути наглядачем за учнем. Він повинен бути людиною, що супроводжує процес самопізнання і саморозвитку дитини.

Основна роль учителя природничо-математичного циклу сьогодні – не лише дати певну суму знань з математики, фізики, хімії, біології, географії учневі, а й навчити його вчитися, самостійно здобувати знання, застосовувати їх на практиці, тобто формувати компетентності як загальну здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.

По-друге, учитель повинен бути готовим до сучасної соціальної ролі, тобто формувати самодостатню людину, конкурентноспроможного фахівця.

Окрім того, учитель повинен бути готовим до професійних технологій, до нових технологій навчальної діяльності. Це, безумовно, інформатизація, комп'ютеризація. Перехід до профільної школи ставить цілу низку нових вимог до педагога. Тут він повинен бути готовим варіювати зміст, вимоги, підходи до викладання предмета. Отже, сучасність ставить високі вимоги до професійності вчителя, тому він повинен бути готовим до змін, відкритим до новацій. Щоб виховати учня-творця, педагог сам повинен стати творцем, дослідником, новатором. На формування якісно нового педагога налаштована вся система методичної роботи, тобто система взаємозалежних дій та заходів, спрямованих на всебічне підвищення кваліфікації професійної майстерності кожного вчителя. Тому можна визначити, що робота методичного об’єднання займає важливе місце в підвищенні професійної компетентності педагога, бо саме під час засідань МО (методичного об’єднання) кожний учитель набуває навичок самоаналізу своєї діяльності, що сприяє активізації й прискоренню процесу удосконалення педагогічної майстерності вчителя.

З цією метою можна використовувати як традиційні, так і нетрадиційні форми та методи науково-методичної роботи, а саме: Засідання ШМО

• Ділові педагогічні ігри

• Лекції

• Консультації

• Доповіді

• Круглі столи

• Конференції

• Практичні заняття

• Мозкові штурми

• Тренінги

• Диспути

• Огляди та обговорення методичної літератури

• Участь у конкурсах

• Ярмарка педагогічних ідей

Усе це допоможе здійснити науково-методичне забезпечення

Викладання предметів природничо-матемиатичного циклу, вести творчу пошукову, теоретичну та експериментальну роботу з предмета. Тому планувати роботу методичного об'єднання потрібно відповідно до поставленої мети та завдань, що витікають із неї.

Отже, основною метою діяльності методичного об'єднання можна визначити наступне – залучення вчителів до інноваційної, пошукової діяльності, розвиток творчої ініціативи, виявлення й поширення найбільш ефективних форм та методів їхньої роботи.

Завдання науково-методичної роботи:

• підвищення професійної майстерності кожного вчителя;

• збагачення і розвиток творчого потенціалу педагогів;

• діагностика і визначення шляхів подолання труднощів в педагогічній діяльності вчителів;

• поглиблення методичної підготовки вчителів;

• активне впровадження інноваційних форм методичної роботи, досягнень і рекомендацій психолого-педагогічної науки;

• стимулювання ініціативи й творчості членів МО.

Можна визначити напрями методичної роботи, за якими повинно працювати об’єднання вчителів.

Напрямки методичної роботи

Організаційно-методична допомога:

• проведення відкритих уроків, суспільно-педагогічних акцій; творчих звітів, творчих портретів; конкурсів професійної майстерності.

Інформаційно - аналітична діяльність: • вивчення стану викладання основ наук та результатів навчальної діяльності;

• визначення термінів проведення діагностичних контрольних робіт і тестування з різних предметів;

• підбір діагностичних тестів і контрольних робіт на основі тематичного планування;

• проведення педагогічного аудиту з використанням різноманітних форм і методів;

• визначення основних напрямків індивідуального супроводу вчителів на основі аналізу результатів педагогічного аудиту. Консультативно-методична робота:

• індивідуальна робота з вчителями різної кваліфікації;

• розробка разом з вчителями тематичного і поурочного планування;

• робота з удосконалення сучасних навчально-методичних

комплексів;

• організація проведення олімпіад, наукових конференцій;

• участь у педагогічних виставках, проектах.

Забезпечення безперервного підвищення кваліфікації вчителів:

• систематизація роботи з проходження вчителями курсів підвищення кваліфікації;

• впровадження в практику роботи вчителів досягнень сучасної педагогічної науки,

• організація тематичних занять, практикумів, лекцій;

• участь вчителів у конкурсах, оглядах, виставках, конференціях;

• активне здійснення зв'язків з інститутами післядипломної педагогічної освіти;

• стимулювання педагогічних досягнень вчителів.

Атестація вчителів:

• організаційно-методична допомога вчителям, які проходять атестацію;

• складання індивідуальних планів підготовки до атестації з кожним вчителем;

• діагностика і експертиза педагогічної діяльності вчителів, що атестуються.

Методична робота спонукає вчителів математики, фізики, хімії, біології до роботи над підвищенням свого фахового рівня, сприяє збагаченню педагогічних колективів педагогічними знахідками, допомагає молодим учителям переймати майстерність у більш досвідчених колег. Підвищення дидактичної компетентності педагогів також можливе через професійне самовдосконалення вчителя, що містить такі складові, як самоосвіта, самовиховання, саморозвиток. Але найбільших результатів можна домогтися у тому випадку, якщо професійне самовдосконалення є

свідомим, планомірним, охоплює всі сторони особистості й діяльності вчителя, націлене на досягнення якісних змін у діяльності вчителя та її результатах, а також стимулюється й одержує своєчасну підтримку і допомогу з боку колективу, методичної служби школи, а саме методичного об’єднання.

У кожного педагога з'являється можливість прогнозувати та моделювати особистий розвиток, забезпечуючи неперервне професійне зростання.

Шляхом досконалої організації самоосвітньої діяльності постійно підвищується професійна майстерність учителя і, як наслідок, формується авторитет педагога серед учнів, батьків, колег. «Творчість — це виживання», — вказує К. Роджерс. Таким чином, творчо працюючий педагог сам створює свій особистий імідж. Імідж вчитель можна створити, займаючись самоосвітою.

Самоосвіта вчителя природничо-математичного циклу базується на певних принципах:

1. Принцип цілісності (системність самоосвітньої діяльності).

2. Принцип діяльності (практична спрямованість роботи).

3. Принцип мобільності (відповідність змісту самоосвіти рівню професійної компетентності).

4. Принцип самореалізації (впровадження в життя своїх внутрішніх можливостей та здібностей).

5. Принцип самоорганізації (здатність особистості раціонально організувати свою діяльність).

Досконала організація самоосвіти залежить від багатьох факторів.

Багато залежить від мотивів самоосвіти, об'єктивної і суб'єктивної значущості, теоретичної і практичної підготовки, ступеня оволодіння вміннями здійснювати самоосвітню роботу, фізіологічного й емоційного стану та інших факторів. Основні компоненти самоосвітньої діяльності.

1. Стартовий інтелектуальний потенціал

2. Мотиви формування безперервної освіти

3. Навички самостійного оволодіння знаннями

4. Уміння розумової діяльності

5. Уміння самоорганізації пізнавальної діяльності.

Відтак джерелами відбору змісту науково-методичної роботи та самоосвіти служить оперативна інформація щодо сучасних змін та новацій в освітньому просторі України, зокрема:

• Державні директивні документи;

• Науково-педагогічні дослідження з теоретичних проблем мовної освіти;

• Навчальні плани, програми, підручники й посібники з шкільної мовної освіти;

• Інформація щодо інновацій, прогресивного педагогічного досвіду, новітніх технологій навчання;

• Конкретний аналіз стану навчально-виховного процесу навчання мови в регіоні, що дає можливість визначити першочергові проблеми методичної роботи. Таким чином, в основі змісту методичної роботи є об’єктивно необхідний обсяг знань та вмінь, які забезпечують якісне виконання посадових обов’язків кожної категорії педагогічних працівників відповідно до вимог розвитку національної школи України з урахуванням особистих потреб педагога.

Отже, успішність педагогічної діяльності багато в чому залежить від уміння та здатності кожного вчителя мобілізувати свої зусилля на систематичну розумову роботу, раціонально будувати її, управляти своїм емоційним і психологічним станом, використовувати свій потенціал, проявляти творчу активність.

У педагогіці така робота над собою називається саморозвитком, тому ним можна й треба управляти, бо рівень професіоналізму — не тільки особиста справа вчителя.

Людина, а особливо, якщо вона обдарована, прагне реалізувати себе, скільки це основа духовних потреб людини. І коли вона не може себе реалізувати, завжди відчуває глибоку внутрішню незадоволеність життям, якою б зовні благополучною не була. Хочеться процитувати слова відомого філософа Гегеля: «Людина насамперед повинна виконати себе». Тому завдання методичних об'єднань допомогти в цьому вчителеві.